У чому різниця між інкрементним і диференціальним бекапом і що вибрати для розробника?

Вибір правильної стратегії резервного копіювання безпосередньо впливає на швидкість створення архівів і обсяг займаного дискового простору. Розробникам і системним адміністраторам часто доводиться вибирати між інкрементним і диференціальним типами бекапів. Розуміння принципу роботи кожного методу допомагає оптимізувати процес зберігання великих обсягів вихідного коду та баз даних.

Повний бекап завжди копіює абсолютно всі вибрані файли та бази даних незалежно від того, змінювалися вони чи ні. Оскільки цей процес вимагає багато часу та дискового простору, повні копії роблять рідко, наприклад, раз на тиждень. У решту днів використовують або інкрементний, або диференціальний методи для збереження тільки змінених даних.

Інкрементний бекап зберігає тільки ті файли, які змінилися з моменту створення останньої резервної копії будь-якого типу. Такий підхід забезпечує максимальну швидкість створення архіву та мінімальний розмір файлів бекапу. Однак процес відновлення даних з інкрементних копій найдовший, оскільки системі потрібно спочатку відновити повну копію, а потім послідовно застосувати кожен інкрементний архів.

Диференціальний бекап копіює всі зміни, які відбулися з моменту створення останньої повної резервної копії. Розмір таких архівів поступово зростає від одного дня до іншого, оскільки в них дублюються файли, що змінилися за кілька днів поспіль. Відновлення даних відбувається значно швидше, тому що потрібні лише остання повна копія та останній диференціальний файл.

Для розробників оптимальним вибором часто стає гібридна схема. Створення щотижневого повного бекапу в поєднанні з щоденними інкрементними копіями дозволяє економити місце на диску. Якщо ж критично важливо швидко відновлювати робоче середовище після збою, краще вибрати диференціальний метод як щоденне доповнення до повного архіву.